“… віддати всі сили службовим справам освіти для забезпечення процвітання молодої Української Держави….” з нагоди 150-річчя від дня народження Миколи Прокоповича Василенка (1866-1935) – державного та політичного діяча, українського історика, вченого і палкого патріота України

Людська пам’ять зберігає імена тих особистостей, які своєю невтомною, подвижницькою працею збагачували вітчизняну науку, втілювали в життя прогресивні ідеї. До них належить і Микола Прокопович Василенко — другий президент ВУАН, видатний учений історик і правознавець, людина непересічної долі. У лютому місяці 2016 року виконалось 150 років від дня народження Миколи Прокоповича Василенка. Життя, наукова і громадська діяльність Миколи Прокоповича припали на буремні часи другої половини ХІХ і першої половини ХХ ст.

Він народився 15 лютого 1866 р. у селищі Есмані Глухівського повіту Чернігівської губернії (тепер — с. Червоне Глухівського району Сумської області). Навчався у Глухівській прогімназії та Полтавській гімназії, закінчив історико-філологічний факультет Дерптського університету(тепер Тартуський університет в Естонії). Повернувся до Києва, де почав викладацьку і наукову діяльність, редагував газету «Киевское слово». За публікацію в ній статей антиурядового характеру був засуджений до року ув’язнення, яке відбував у сумнозвісних петербурзьких «Хрестах». Ще до цього склав екстерном іспити за юридичний факультет Новоросійського (нині – Одеського) університету, працював присяжним повіреним (адвокатом) в Одесі та Києві. З проголошенням Української Народної Республіки активно залучився до національно-державного будівництва. За гетьмана П. Скоропадського Микола Прокопович був головою Ради міністрів, головою Державного Сенату, міністром освіти і мистецтв. Займаючи посаду міністра освіти і мистецтв Української Держави, Микола Прокопович приклав багато зусиль для утворення Української Академії наук (УАН), а згодом став її другим президентом. У 1924 р. М. П. Василенка безпідставно притягали до кримінальної відповідальності за сфальсифікованою справою «Київського обласного центру дій». До кінця свого життя, яке обірвалося у жовтні 1935 р., учений працював в Академії. Написав і опублікував близько 500 наукових праць з історико-правової тематики. Був одружений з Наталією Дмитрівною Полонською-Василенко — відомою дослідницею історії України і ВАУН. За цією короткоформатною біографічною довідкою — велике і насичене подіями життя яскравої особистості, талановитого вченого й організатора.

До 150-річчя від дня народження Миколи Прокоповича Василенка у ЦДАВО України були виявлені документами до цієї події, які містять відомості про призначення Миколи Прокоповича на високі державні посади, висвітлюється його роль у створенні Української Академії Наук та різних вищих навчальних закладів, представлені документами про громадську та наукову діяльність М. П. Василенка, відомості із спогадів М. П. Василенка про навчання в Дерптському університеті в 1885-1890 рр. та документи із біографічного нарису Н. Полонської-Василенко (дружини М. П. Василенка) “Микола Прокопович Василенко. 1866-1935.”Але найбільший масив документів – про діяльність М. П. Василенка на посаді міністра освіти і мистецтв Української Держави.

На виставці презентовано невелику частину документів, які відображають діяльність М. П. Василенка, але всіх, кого зацікавить постать Миколи Прокоповича Василенка, архів запрошує до читального залу, де ви матимете змогу замовити та ознайомитись з іншими документами.