Витяг з протоколу засідання Української Центральної Ради щодо ухвалення Закону про Національно-Персональну Автономію. 9 січня 1918 р.

ВИМІТКА
з протоколу засідання Центральної Ради
Українська Центральна Рада, згідно з Універсалом 7 листопада 1917 року, 1918 року ухвалила закон про Національно-Персональну автономію.
Ст. 1. Кожна з населяючих Україну націй має право в межах Української Народної Республіки на національно-персональну автономію, себто право на самостійне устроєння свого національного життя, що здійснюється через органи Національного Союзу, влада якого шириться на всіх його членів, незалежно від місця їх поселення в межах УНР. Це є невіднімане право нації і ні одна з них не може бути позбавлена цього права, або обмежена в ньому.
Ст. 2. Населяючим територію УНР націям – великоруській, єврейській і польській – право на національно-персональну автономію дається силою цього закону. Нації же білоруська, чеська, молдавська, німецька, татарська, грецька та болгарська можуть скористуватися правом національно-персональної автономії якщо до Генерального Суду про те поступить заява від кожної нації окрема, підписана не менш як 10000 громадян УНР без різниці полу і віри, необмежених по Суду у своїх політичних правах, що заявляють про належність свою до даної нації. Генеральний Суд розглядає заяву в публічному засіданні в строк не пізніше як через 6 місяців зо дня її подання, сповіщує про свою постанову Генеральний Секретаріат і оголошує її до загальної відомості. Зазначені заяви від націй, які не перелічені в цій статті, подаються на розгляд Парламенту УНР.
Ст. 3. Для здійснення зазначеного в ст. 1 права громадяни УНР, належні до даної нації утворюють на території УНР Національний Союз. Членам кожного Національного Союзу ведуться іменні списки, які, в сукупності складають Національний Кадастр, який по складанню публікується до загальної відомості і кожен громадянин має право вимагати як свого включення в даний Національний кадастр, так і виключення з нього з огляду на заяву про неналежність його до даної нації.
Ст. 4. Національний Союз користується правом законодавства і врядування в межах компетенції, котра точно установлюється в порядкові, зазначеному в ст. 7 цього закону.
Національному Союзу виключно належить право представництва даної нації, яка живе на території УНР перед державними і громадськими

установами. Законодатні постанови, які видаються Національними Зборами, в межах компетенції Національного Союзу (ст. 9), належать до оголошення в загально-установленому порядку.
Ст. 5. З загальних засобів УНР та органів місцевого самоврядування одчисляється в розпорядження Національного Союзу на справи, якими завідує із сум, взагалі призначених на ці справи, певні частини, пропорціональні кількості членів даного Національного Союзу.
Ст. 6. Національний Союз установляє свій щорічний бюджет і має право оподатковувати своїх членів на підставах, установлених для загальнодержавного оподаткування; за своєю відповідальністю робити позики і приймати інші фінансові заходи для забезпечення діяльності Національного Союзу.
Ст. 7. Обсяг справ, належних до компетенції Національного Союзу і окремих його органів, як рівно і устрій установ опреділяється постановою Установчих Зборів даної нації, котрі разом з цим опреділяють і порядок змінення своїх постанов. Прийняті постанови, які торкаються обсягу компетенції Національного Союзу належать до розгляду і ствердження Установчими Зборами УНР, або її Парламенту.
Примітка: незгідності, які можуть виникати з цього приводу між Національними Установчими Зборами і Установчими Зборами УНР, або її Парламентом, розв’язуються погоджуючою комісією, котра складається з однакового числа представників від цих установ. Постанови погоджуючої комісії переходять на остаточне ствердження Установчих Зборів УНР або її Парламенту.
Ст. 8. Національні Установчі Збори утворюються із членів, обраних належними до даної нації громадянами УНР, котрим вийшло 20 років, на основі загального, без різниці полу і віри і рівного виборчого права, через безпосередні вибори і таємне голосування з приложенням принципу пропорціонального представництва.
Ст. 9. Органи Національного Союзу є органи державні. Вищим представницьким органом Національного Союзу є Національні Збори, які обираються членами Союзу на основах, зазначених у ст. 8. Вищим виконавчим органом Союзу є Національна Рада, котра обирається Національними Зборами і перед ними відповідає.
Ст. 10. Усі суперечки по питанню компетенції, які виникатимуть між органами Національного Союзу, з одного боку, та органами державного урядування, місцеве самоврядування і інших Національних Союзів, з другого

боку, розв’язуються адміністративним судом.
С. 11. Національні Союзи УНР мають право єднатися з існуючим в межах Російської Федеративної Республіки Національними Союзами відповідних націй.
З оригіналом протоколу згідно
Голова Української Центральної Ради М. Грушевський
Секретар
Української Центральної Ради Є. Онацький