Стенд 2

Статут Товариства «Музей Визвольної Боротьби України», затверджений Міністерством внутрішніх справ Чехо-Словацької Республіки 16 січня 1925 р.
(із змінами та додатками, зареєстрований Краєвим урядом у Празі 4 вересня 1934  р.)

Світлина музейних вітрин із матеріалами про артистичні виступи українських митців за кордоном.

Дмитро Антонович – ректор Українського Вільного Університету в 1928–1930, 1937–1938 рр., директор Музею Визвольної Боротьби у 1925-1934, 1935-1945 рр. Вісті.

Генерал-полковник Армії УНР Михайло Омелянович-Павленко – керівник військового відділу Музею Визвольної Боротьби України. 1938 р.

Іван Горбачевський – ректор Українського Вільного Університету у 1923–1924, 1931–1935 рр. і перший голова Товариства Музею
в 1925–1935 рр.
Вісті, квітень 1934 р.

Протокол зборів Управи Товариства Музею Визвольної Боротьби України, що відбулися в приміщенні Українського Вільного Університету 19 лютого 1930 р.

Другим пунктом протоколу затверджено рішення про прийняття на зберігання таборових архівів (стосовно інтернованих вояків Армії УНР)

Обкладинка Пам’ятної книги Музею Визвольної Боротьби України для запису імен жертводавців. Прага, 1936 р.

Звернення голови Товариства Музею Визвольної боротьби України Івана Горбачевського та Секретаря Товариства Степана Сірополко до української еміграції з нагоди 10-річниці з дня заснування Товариства «Музей Визвольної Боротьби України», опубліковане в офіційному друкованому органі Товариства – бюлетені «Вісті» в квітні 1935 р.

У зверненні світове українство закликано справляли пожертви на спорудження будинку для Музею. Ідею власного будинку Музею Товариство просувало з осені 1932 р. і реалізувало у 1938 р.

Григорій Каленик Лисюк – український підприємець і меценат зі Сполучених Штатів, фінансово підтримував Музей Визвольної Боротьби України в Празі й заснував у Нью-Йорку відділення Товариства Музею для збирання пожертв. Вісті, червень 1930 р.