Від імені делегації Української робить заяву п. ЛИХНЯКЕВИЧ, що лінія залізнична Пінськ-Гомель мусить бути Українською, а то зі взглядів географічних. Звісна кожному річ, що ні Польща, ні Московщина ніколи не зречуться своїх імперіалістичних експансій на Білорусь. На колиб Україна знала, що її сусідом навічно буде Білорусь, ми може сказали б що інше.
Від імені Білоруської делегації відповів п. Цвікевич: нічого вічного на світі не має. Однак держава Білоруська існувати буде. Колиб того не було, то острах і аргументи п. Ліхнякевича були б оправдані. На случай такого сумніву можна погодиться компромісово, а саме, що Україна годиться на пропоновану границю, одночасно Білорусь дозволяє Україні користуватися, зі взглядів стратегічних, залізницею Пінськ-Гомель до заключення загального миру. Про те треба б заключить окремий договір, або зробить оговорку в договорі про межі.
П. ЛІХНЯКЕВИЧ одповідає що це все буде невигідне і для самих Білорусинів. Білорусини не мають чого боятися, щоб Україна їх винародовлювала. На Україні узаконена персонально-національна автономія, яка забезпечує всім народам вільний розвій. Одначе вирішати економічного питання Українська комісія не має права, бо вона дістала уповноваження лиш на переведення границь між обома республіками, однак вона є певна, що в торговельнім договорі, який може бути пізнійш заключений, Білорусь могла би забезпечить собі всякі вигоди економічні.
П. РАК-МИХАЙЛОВСЬКИЙ зазначає, що межа проведена Українською делегацією йде по території Білорусі. Тому нами визначена границя по Десні і далі на захід по спірній території, хоч в деяких місцях намічена нами межа проходить і по етнографічній нашій межі і навіть викидає декотрі частини Білорусі. Коли уступимо одні другим, то легко дійдемо до порозуміння. Однак з економічного боку ми ніяк не можемо згодитися на відступлення басейна Прип’яті, яким по праву користуючись, ми змогли б хутко міцну державу збудувати. Зі стратегічного боку ми могли б дозволить часово користуватися Україні залізницею Брест-Брянськ але виключення з Білорусі басейна Прип’яті, Речиці, Гомеля і інших пунктів можуть загубить молоду Білоруську республіку.
П. СВІДЕРСЬКИЙ є проти того аби Україна мала якийсь протекторат над смугою земель, котрі лежать по обидва боки Прип’яті, а Білорусь ту смугу економічно експлуатувала. То викликає необхідність встановлення двох
