ВИМІТКА
з протоколу засідання Центральної Ради
Українська Центральна Рада, згідно з Універсалом 7 листопада 1917 року, 1918 року ухвалила закон про Національно-Персональну автономію.
Ст. 1. Кожна з населяючих Україну націй має право в межах Української Народної Республіки на національно-персональну автономію, себто право на самостійне устроєння свого національного життя, що здійснюється через органи Національного Союзу, влада якого шириться на всіх його членів, незалежно від місця їх поселення в межах УНР. Це є невіднімане право нації і ні одна з них не може бути позбавлена цього права, або обмежена в ньому.
Ст. 2. Населяючим територію УНР націям – великоруській, єврейській і польській – право на національно-персональну автономію дається силою цього закону. Нації же білоруська, чеська, молдавська, німецька, татарська, грецька та болгарська можуть скористуватися правом національно-персональної автономії якщо до Генерального Суду про те поступить заява від кожної нації окрема, підписана не менш як 10000 громадян УНР без різниці полу і віри, необмежених по Суду у своїх політичних правах, що заявляють про належність свою до даної нації. Генеральний Суд розглядає заяву в публічному засіданні в строк не пізніше як через 6 місяців зо дня її подання, сповіщує про свою постанову Генеральний Секретаріат і оголошує її до загальної відомості. Зазначені заяви від націй, які не перелічені в цій статті, подаються на розгляд Парламенту УНР.
Ст. 3. Для здійснення зазначеного в ст. 1 права громадяни УНР, належні до даної нації утворюють на території УНР Національний Союз. Членам кожного Національного Союзу ведуться іменні списки, які, в сукупності складають Національний Кадастр, який по складанню публікується до загальної відомості і кожен громадянин має право вимагати як свого включення в даний Національний кадастр, так і виключення з нього з огляду на заяву про неналежність його до даної нації.
Ст. 4. Національний Союз користується правом законодавства і врядування в межах компетенції, котра точно установлюється в порядкові, зазначеному в ст. 7 цього закону.
Національному Союзу виключно належить право представництва даної нації, яка живе на території УНР перед державними і громадськими
