До Дня Незалежності України. Україна на мапах: від давніх часів до сьогодення

Свою тридцять першу річницю незалежності Україна зустрічає у часи найважчих випробувань, коли давній ворог заповзявся силою зброї стерти нашу країну з карти світу.

Згадка про карту у даному контексті не лише метафорична. Зробивши замах на територіальну цілісність України у 2014 році, незаконно анексувавши український Крим, Росія розв’язала проти нас також картографічну і топонімічну війну.

Не маючи міжнародного визнання своїх так званих “нових” кордонів, Росія чимдуж прагнула привчити світ до їх візуального образу, просуваючи картографію з Кримом як частиною РФ, а не України.

Бурхлива активність у цьому напрямку спостерігалася у видавничій сфері, в інтернеті, на телебаченні, в електронних картографічних сервісах, у графічному і монументальному мистецтві.

Неприборкане зло зростає. Через вісім років агресор вирішив піти далі: він загарбує нові українські території, зухвало заявляючи, що ті ніколи більше не повернуться до складу України, готує фарс з псевдореферендумами, аби вдатися до чергових анексій.

Таким чином, заяви кремлівців про неісторичність України та українців виливаються у спроби фізично знищити українську державність і народ, а відтак і символічно прибрати нас з карти світу.

Але Україна була, є і буде. І вона по праву займає своє місце на карті, починаючи з XVII століття.

Дана виставка, підготовлена до Дня незалежності на фондах Центральних державних історичних архівів Києва і Львова, а також Центрального державного архіву вищих органів влади та управління України, є наочним доказом слушності цієї тези.

У збірці представлені знамениті карти України Гійома Левассера де Боплана та Йоганна Баптиста Гоманна, а також їх перевидання іншими укладачами, які ілюструють героїчну добу козаччини. Саме в козацькі часи топонім Україна впевнено посів місце на карті. Тоді, коли ще не було ніяких Малоросій.

Ці мапи є водночас і важливим історичним джерелом і перлиною картографічного мистецтва доби бароко. Вони і зараз вважаються окрасою залів і кабінетів, привносячи в інтер’єр дух старовини.

Більш наукове картографування теренів України припадає на імперську добу. Мапи цього часу більш точні і вже схожі на сучасні. Вони зберегли для нас пам’ять про нині зниклі топоніми і гідроніми, особливості місцевості, сильно зміненої за останні сто років людиною та природою.

Такі резервуари знань нам дуже в пригоді саме зараз, коли стоїть державне завдання з декомунізації та деколонізації публічного простору. Без старих мап важко уявити собі підготовку пропозицій щодо перейменування міст і сіл України.

Карти початку ХХ століття розказують нам про здобутки модерного державотворення. Обриси меж розселення українського етносу давали політикам і громадським діячам наочне уявлення, що таке Україна, і якими мають бути її межі.

Питання кордонів не було простим: ми це бачимо на прикладі чималої кількості кольорових ліній, нанесених олівцями на бланкових шляхових картах Головної Геодезичної Управи Військового Міністерства УНР. Ці карти залишили нам у спадок українські делегації, що вели переговори з сусідами України.

Починаючи з Української революції 1917-1921 років, з’являються мапи України, створені для школярів та службовців. Їх укладають українські географи: Степан Рудницький, Володимир Кубійович…

Видання останніх ста років демонструють, що Україна міцно посіла місце на мапах. Протягом цього часу вона вже нікуди з них не зникала, а лише уточнювала свої межі. А ще реформувала адміністративний поділ, засновувала і перейменовавла населені пункти, створювала каскад Дніпровських водосховищ.

На виставці представлені справді унікальні видання. Наприклад, мапа Української РСР 1944 року встигла схопити зовсім коротку історичну мить у міжчасі бурхливих адміністративних і політичних перетворень доби Другої світової війни.

Українські архіви, як і українські видавництва, можуть похвалитися величезною номенклатурою мап України. І за кордоном політична картографія дає здебільше правильну відповідь на питання “чий Крим?”

Москві ніколи не вдасться викинути нас з карти. А тимчасову невідповідність політичних реалій на двадцяти відсотках української території правильним мапам невдовзі усунуть Збройні Сили України.

Максим Майоров, співробітник Центру стратегічних комунікацій та інформаційної безпеки.

Генеральна карта України або Подільське, Київське, та Брацлавське воєводства (“Typus Generalis Ukraniæ Palatinatuum Podoliæ, Kioviensis et Braczylaviensis terras nova delineacione exhibens”). Ян Янсон, 1647, Амстердам. Літографія. Оригінал. Карта підготовлена Яном Янсоном на основі Генеральної та Спеціальної карт України французького військового інженера та картографа Гійома Левассера де Боплана. Публікувалася в “Novus atlas absolutissimus”, який виходив протягом 1647-1657 рр. у Амстердамі.

Генеральна карта України, складена інженером Гійомом Левассером де Бопланом у 1648 р. Копія 1829 р., перекладена істориком Дмитром Бантиш-Каменським (“Карта, представляющая Малороссию под владением Польским, составленная в начале 17 века инженером Бопланом на российский язык переложенная Дмитрием Бантышем-Каменским 1829 года”)

Зображення карти Речі Посполитої з Україною (“Tabula nova totius Regni Poloniae in quo sunt Ducatus et provinciae Prussia, Cujavia, Mazovia Russia Nigra &c. Ducatus Lithuania, Ukrania, &c. in qua Volhynia, et Podolia, cum suis Palatinatibus ac Confinys”) на вітальній листівці з Різдвом Христовим та Новим роком 1930–1940-х рр. З особового фонду Скоропадських. Карта складена і видана Ніколя Сансоном в 1655 році в Парижі і перевидана Ніколасом Вісшером в 1679–1680 роках в Амстердамі

Частина України, що по-народному називається Брацлавським воєводство (“Ukrainæ pars, qvæ Braclavia Palatinatus Vulgo dictur”). Гійом Левассер де Боплан, Ян Бляу, [1710], Амстердам. Літографія. Оригінал. Карта є переопрацюванням частини Спеціальної карти України Гійома Левассера де Боплана 1650 р. Вперше опублікована у картографічній майстерні Яна Бляу, пізніше у багатьох атласах, зокрема “Totius globi terraquei atlas” Йоганна Баптиста Гоманна, який друкувався у амстердамській картографічній майстерні Й. Ковенса і П. Мортьє у 1662-1758 рр.

Карта України “Ukrania, que et Terra Cosaccorum cum vicinis Walachiae, Moldaviae, Minoris Tartariae provinciis exibita a Joh. Baptista Homanno. Noribergae. Cum privilegio Sac. Caes. Majest.” (“Україна, що є Землею Козаків, з сусідніми провінціями Валахії, Молдавії, Малої Татарії представлена Йоганном Баптистом Гоманном”) з атласу видавця з Нюрнбергу Йоганна Баптиста Гоманна “Atlas compendiarius quinquaginta selectarum tabularum geograficarum Homanni, ad mentem recentiorum geograforum recognitus et dispositus…”. Це друге видання карти “Україна – земля козаків” (перше – в 1712 році), представлена карта видана не раніше 1716 року (лише в 1715 році Йоганн Баптист Гоманн отримав звання імперського географа Священної Римської імперії). Карту видано в атласі 1748 року, вже після смерті Йоганна Баптиста Гоманна.

Карта прикордонних територій України, Польщі, Туреччини та Криму (“Die Gegend zwischen Pultawa und Bender mitt Angrœnzenden Polnisch, Turckisch und Tartarischen Landschafften”). Ґ. Боденер, 1710, Ауґсбурґ. Літографія. Оригінал. Боденер Ґабріель, німецький видавець і географ, відомий як автор військових карт та планів. Карта вміщена у “Atlas Curieau”, 1710 p.

Частина України, що по-народному називається Київським воєводством (“Ukrainæ pars, qvæ Kiovia Palatinatus Vulgo dictur”). Гійом Левассер де Боплан, Ян Бляу, [1721], Амстердам. Літографія. Оригінал. Карта є переопрацюванням частини Спеціальної карти України Гійома Левассера де Боплана 1650 р. Вперше опублікована у картографічні майстерні Яна Бляу, пізніше у багатьох атласах, зокрема “Totius globi terraquei atlas” Йоганна Баптиста Гоманна.

Карта найобширнішого Українського королівства з Київським та Брацлавським воєводствами та прилеглими провінціями (“Amplissima Ukraniæ Regio, Palatinatus Kioviensem et Braclaviensem complectens…”). М. Зойтер, 1740, Ауґсбурґ. Літографія. Оригінал. Карта Київського і Брацлавського воєводств створена Георгом Матеусом Зойтером на основі кількох картографічних праць Гійома Левассера де Боплана, Яна Янсона, Йоганна Баптиста Гоманна і вміщена у “Atlas Novus”, 1740 р.

Карта України (“Amplissima Ukraniae Regio, Palatinatus Kioviensem et Braclaviensem complectens cum adjacetibus provincus juxta recentissimam delignationem aeri incisa arte et fiuntibus Tobiae Conradi Lotteri geographie, Augustae Vindel. Cum Gratia et Privil. S. R. I. Vicariatus, in partibg. Rheni, Sveviae et Juris Franconici”) з Київським і Брацлавським воєводствами, укладена Георгом Матеусом Зойтером і видана в Аугсбурзі Тобіасом Конрадом Лоттером. 1757 р. Ця карта України укладена близько 1740 р. Георгом Матеусом Зойтером, одним з найбільших граверів-картографів и видавців Німеччини, засновником аугсбургської картографічної школи. Справу Зойтера після його смерті успадкував і продовжив його учень і зять Тобіас Конрад Лоттер, який перевидав представлену карту від свого імені.

Географічна карта Королівства Польщі і Великого Литовського князівства (“Mappa Geographica ex novissimis observacionibus representant Regnum Poloniæ et Magnum Ducatus Lituaniæ”), Тобіас Конрад Лоттер, 1780, Аусбурґ. Літографія. Оригінал. Карта німецького картографа і гравера Тобіаса Конрада Лоттера у семи варіантах входила у “Atlas Novus” протягом 1759-1793 рр.

Карта частини Слобідсько-Української губернії у 1765–1780 рр. З особового фонду Євгена Михайловича Іванова

Генеральна карта Київського намісництва зі Скороченого особливого географічного описання Київського намісництва (“Сокращенное особенное географическое описаніе Кіевской губерніи с частными краткими ж описаніями уѣздовъ, ея составляющихъ, с приложеніемъ при оных губернской и уѣздныхъ карт. 1787 года генваря … дня”). Січень 1787 р. Скорочене особливе географічне описання Київського намісництва складене за розпорядженням графа П. О. Румянцева-Задунайського для подарунку Катерині ІІ, яка збиралася до подорожі на Україну. На відміну від повного варіанту опису Київського намісництва (“Историческое и топографическое описание Кіевской губерніи с частнымъ описаніемъ городовъ и уѣздовъ оныя и съ приложением картъ какъ губернской, такъ городам и уѣздамъ, сочиненное по высочайшему повелѣнію 1787 года генваря 20 дня”) містило не всі карти і плани (відсутні плани міст)

Карти Київського, Катеринославського, Чернігівського, Новгород-Сіверського, Харківського намісництв та Таврійської області з атласу Російської імперії (“Атлас Российской империи, состоящий из 45 карт”), що був виданий в друкарні Ситіна в Санкт-Петербурзі. 1792 р.

Карти Волинської і Подільської губерній з атласу Російської імперії (“Россійскій атлас из сорока трех карт состоящий и на сорок одну губернию, империю разделяющий”) Вільдбрехта Олександра Михайловича, виданого в друкарні при Географічному департаменті в Санкт-Петербурзі. 1800 р.

Карта Східної Галичини - Львівський, Золочівський, Тернопільський, Бережанський округи (“IIIme Partie de la Galicie Oriental continent les Circles de Leopol, Slotschow, Tarnopol, Brzezany, Stry et Sambor”). Й. Ліхтенштерн, Відень, 1803 р. Літографія. Фрагмент. Карта австрійського військового картографа Йозефа Ліхтенштерна, створена на основі першої топографічної карти Галичини і Володимирії Й. Лісґаніґа. Входила в “Atlas des Esterreichischen Kaiserhums” 1803 р.

Карти Київської, Волинської і Подільської губерній зі справи канцелярії київського, подільського та волинського генерал-губернатора про кількість споруджених в цих губерніях православних церков згідно з правилами, затвердженими 7 грудня 1867 року. 1889-1890 рр.

Територія України у порівнянні з державами Четверного союзу та Антанти (“Die Ukraine im Vergleich zu den Mächten des Vierbundes” та “Die Ukraine im Vergleich zu den Mächten des Vierverbandes”). [н. п. 1918 р.]

Карта [нових] утворених держав на колишніх російських землях (Die Staatenbildung in dem bisherigen russischen Gebiete). С. Рудницький, Відень, 1918 р. Літографія. Оригінал. Карта українського картографа Степана Рудницького, опублікована віденським видавництвом “G. Freitag & Bernd” у серії “Етнографічні карти Європи”. Карта видавалась також українською мовою та входила до великих та шкільних атласів.

Шляхова карта України та суміжних держав. Головна Геодезична Управа Військового Міністерства УНР., 1918, Київ. Літографія. Оригінал Фрагмент. Одна з небагатьох карт, яку картографічний відділ Головної геодезичної управи УНР встиг опублікувати за короткий термін свого існування. Створена на базі “Дорожной карты Європейськой России”.

Дорожна карта України та суміжних держав, видана Картографічним відділом Головного геодезичного управління. Київ, березень 1918 р. Карта долучена до документів фонду особового походження Сергія Шелухіна, який у 1918 р. очолював делегацію України на переговорах з РРФСР. На ній нанесено розмежування територій за етнічним складом населення.

Дорожна карта України та суміжних держав, видана Картографічним відділом Головного геодезичного управління. Київ, березень 1918 р. Карта долучена до документів фонду особового походження Сергія Шелухіна, який у 1918 р. очолював делегацію України на переговорах з РРФСР. На ній окрім розмежування територій за етнічним складом населення нанесено встановлений кордон України за результатами переговорів.

Карта України. Відень, 1918 р. На карту, видану відомою австрійською фірмою Фрейтаг і Берндт, нанесені кордони України станом на жовтень 1918 р.

Карта Західної області Української Народної Республіки. Без дати. Із документів Головного управління Генерального штабу УНР.

Карта Зеленого Клину. Без дати. Із документів Головного управління Генерального штабу УНР.

Карта України (“Carte de l’Ukraine”), укладена Степаном Рудницьким і видана інститутом географії “Kummerly@Frey” у Берні. 1919 р. Карта була додатком до книги “L’Ukraine”, яка вийшла друком в Берні без зазначення автора.

Адміністративно-територіальна карта України, видана Всеукраїнським статистичним бюро. Харків, серпень 1921 р. Із документів Ради народних комісарів УСРР.

Республіка Україна (“Ukraine”) на карті “Artarias Karte der Russischen sozialistischen foerderativen Sowjet-Republik (R.S.F.S.R.)” (Російської Соціалістичної Федеративної Радянської Республіки), виданій інститутом Картографії та ранньої військової географії у Відні у географічному та картографічному видавництві “Artaria”. 1922 р. З особового фонду Скоропадських.

Етногафічна карта України і сумежніх країв. В. Кубійович, М. Кулицький, 1934 р., Львів. Літографія. Оригінал. Карта підготовлена до третього тому “Української Загальної Енциклопедії”. Пізніше (з доопрацюваннями) увійшла до видання “Атляс України і сумежніх країв” під редакцією Володимира Кубійовича та шкільних атласів.

Адміністративна карта України, складена Картографічною частиною Народного комісаріату внутрішніх справ на підставі матеріалів, отриманих з місць, у зв’язку з новим районуванням України, затвердженим 2-ю сесією ВУЦВК від 12 квітня 1923 р. Використовувалася Центральною адміністративно-територіальною комісією з районування СРСР та урегулювання кордонів між УСРР, РРФСР та БРСР у 1924-1925 рр.

Карта Чернігівської, Мінської та Могилівської округ. Без дати. Використовувалася Центральною адміністративно-територіальною комісією при ВУЦВК під час подання опису кордонів між УСРР і БРСР у межах Київської та Чернігівської округ у 1927 р.

Викопіювання з карти Донської губернії для проєктування кордону між Донецькою губернією УСРР і південним сходом РРФСР. Без дати. Використовувалася під час розгляду заяв громадян населених пунктів Північно-Кавказького краю до ВУЦВК про приєднання до України у 1928 р.

Карта Катеринославської [губернії] і області Війська Донського. Літографія картографічного відділу. Без дати. Використовувалася Центральною адміністративно-територіальною комісією при ВУЦВК під час розгляду змін державних кордонів між УСРР і Північно-Кавказьким краєм РРФСР у Луганській окрузі УСРР у 1928-1929 рр.

Карта Карпатської України. Львів, 24 жовтня 1938 р. Карта створена після визнання українсько-словацького кордону.

Карта Української РСР, видана Головним управлінням геодезії та картографії при РНК СРСР.

Карта адміністративно-територіального устрою України, видана Головним управлінням геодезії, картографії та кадастру при Кабінеті Міністрів України . Київ, 1997 р.