Хорошунова Ірина Олександрівна

Щоденники періоду нацистської окупації Києва


 

Архівний фонд 5270 «Щоденники Ірини Хорошунової Київські записки’, 1916-1984»

Ірина Олександрівна Хорошунова народилася в 1913 році в Києві. По материнській лінії вона походила зі славетного роду Маркевичів. Прадід Ірини, Микола Андрійович Маркевич, був відомим українським істориком-етнографом, автором першого українського енциклопедичного словника. Дід, Олександр Миколайович Маркевич, був військовим, брав участь у Кримській війні. Він вдруге одружився у віці 56 років на 19-річній дівчині Катерині, яка народила йому шестеро дітей. Матір, Олександра Олександрівна Маркевич (у шлюбі – Хорошунова), закінчила Смольний інститут, за фахом була вчителькою німецької мови. У родині Олександри Олександрівни та Олександра Федоровича Хорошунових було двоє дітей: доньки Ірина та Тетяна. Їх батько помер рано від туберкульозу, мати хворіла на епілепсію. За сталінських репресій Олександру Олександрівну Хорошунову арештували й розстріляли.

У роки нацистської окупації сестри Хорошунови брали участь у київському підпіллі. Тетяна, її чоловік Степан Іванович Катериненко та їх трирічна дочка Шурочка в березні 1943 року були страчені нацистами в гестапо.

Ірина Олександрівна була господаркою конспіративної квартири № 7 в будинку 34 на Андріївському узвозі міської підпільної групи Миколи Матеюка. У жовтні 1941 р. – вересні 1943 р. Хорошунова працювала в Центральній бібліотеці на бульварі Шевченка, будинок 14, рятувала книжкові фонди. Під час окупації Ірина Хорошунова вела щоденники, у яких описувала ситуацію в місті, евакуацію, встановлений нацистами окупаційний режим, розстріли киян у Бабиному Яру тощо.

Після Другої світової війни Ірина Хорошунова мешкала в маленькій квартирі біля кінотеатру «Дружба» на Хрещатику. В 1951 році вона заочно закінчила Педагогічний університет імені Максима Горького. Незважаючи на здобуту педагогічну освіту, вона працювала художником у Київському філіалі Центрального музею В. І. Леніна, Художньому фонді УРСР, інших організаціях. Серед її художніх праць оформлення Музею Короленка в Полтаві, Львівського філіалу Центрального музею Леніна, Музею 300-річчя воз’єднання України з Росією, Музею Горького в селі Мануйлівка, Музею Ольги Кобилянської в Чернівцях, Геологічного, Ботанічного, Зоологічного, Палеологічного, Археологічного музеїв Академії наук УРСР, меморіальних музею Лесі Українки, будинку-музею Шевченка, музею композитора Лисенка в Києві. За свою діяльність вона була нагороджена Орденом «Знак пошани» та медалями.

Ірина Хорошунова дожила до 80 років і померла у 1993 році. Похована на Байковому кладовищі.

Щоденники Ірини Олександрівни Хорошунової та інші документи, що нині складають архівний фонд № 5270 «Щоденники Ірини Хорошунової – Київські записки» Центрального державного архіву вищих органів влади та управління України, на зберігання до архіву вже після її смерті передала сусідка Неоніла Казимірова. 13 листопада 2009 року архів отримав 30 документів, які згодом були систематизовані у 13 справ. Документи цього архівного фонду датуються 1916-1984 рр., щоденники окупаційного періоду – 25 червня 1941 р. – 24 травня 1943 рр.