Історія Центрального державного архіву вищих органів влади та управління України починається з 1920 р. – року створення Центрального державного архіву революції, в якому було зосереджено документ
и з історії революційного руху і документи центральних державних установ з 1917 р. До фондів архіву увійшли також документи, які зберігалися у створеному 1926 р. Центральному архіві праці та Всеукраїнському центральному державному архіві (1930 р.).
Навесні 1941 р. було прийнято рішення про створення Центрального державного архіву Жовтневої революції і соціалістичного будівництва УРСР (ЦДАЖР УРСР) у м. Києві, виконанню якого перешкодила війна. У липні 1941 р. три центральні архіви, які передбачалося об’єднати у ЦДАЖР УРСР, було евакуйовано на Урал до міста Златоуст, де вони працювали до листопада 1943 р. У грудні 1943 р. Центральний державний архів Жовтневої революції і соціалістичного будівництва УРСР розпочав свою діяльність у Києві, а його філія – у Харкові. У вересні 1945 р. ЦДАЖР УРСР переведено до Харкова.
З грудня 1969 р. Центральний державний архів Жовтневої революції і соціалістичного будівництва продовжує свою діяльність у Києві. Указом Президії Верховної Ради УРСР від 17 липня 1978 р. архів нагороджено Почесною Грамотою Президії Верховної ради УРСР.
6 червня 1980 р. архів отримав нову назву – Центральний державний архів Жовтневої революції, вищих органів державної влади і органів державного управління Української РСР.
В липні 1992 р. назву архіву змінено на Центральний державний архів вищих органів влади та управління України (ЦДАВО України).