Друге число проєкту «Шлях до Державності: архівні хроніки української еміграції»

Друге число проєкту «Шлях до Державності: архівні хроніки української еміграції» знайомить широку громадськість з архівними документами, які ілюструють складні побутові та моральні умови перебування інтернованого війська Української Народної Республіки в таборах Польщі. Обмеження постачання продуктами харчування, вугіллям для опалення бараків, відсутність необхідної кількості одягу і взуття та образливе втручання табірної адміністрації у внутрішнє життя українського вояцтва накладали на нього величезний моральний і фізичний тягар.

«Стоїло тілько глянуть на ті дошки, з прибитим мішком соломи зверху, які замість чобіт таскали на ногах колишні герої народної війни…», – писав у своєму щоденнику О. Кошиць, відвідавши табір у Каліші. З «Хронік Школи українських пластунів» у таборі Щипйорно дізнаємося про мороз у 24°С, що лютував у січні 1922 р. Деякі воїни не витримували і переходили до більшовиків, які місяцями вели пропагандистську агітацію про амністію і повернення до України. Однак, більшість українських інтернованих не зрадили присязі: у доповіді Командувача Групою інтернованих військ у таборі Стшалкові читаємо, що «всупереч сподіванням ворогів на більшовицьку амністію вояцтво одностайно відповіло многократним і могутнім – «Слава Головному Отаманові, Слава УНР» та співом народного національного гімну».

Про це та про багато інших подій ви зможете дізнатися із документів Національного архівного фонду, що зберігаються в ЦДАВО України…