Актуально Новини

Шосте число проєкту «Шлях до Державності: архівні хроніки української еміграції. Військова наука»

Під натиском переважаючих сил ворога та з огляду на несприятливу міжнародну ситуацію Уряд і Армія УНР з листопада 1920 р. опинилися в еміграції, перейшовши на територію Польщі.

Разом з армією перейшла Збруч і потрапила на інтернування до Польщі – до таборів Ланцута, Вадовиць та Калішу – Кам’янецька піша юнацька школа.

Наказом Головної команди Армії Української Народної Республіки ч. 45 від 28 липня 1921 р. Кам’янецька піша юнацька школа була перейменована на Спільну юнацьку школу. Формування старшинського корпусу, військова підготовка юнаків та національно-патріотичне виховання в школі не припинялися, незважаючи на часті переїзди, скрутний матеріальний та моральний стан. Були розроблені нові штати, положення, програми предметів по кожному новоствореному відділу – пішому, кінному, гарматному та інженерному.

У найважчі часи інтернування Школу очолював (1920-1922 рр.) генерал-хорунжий Микола Шаповал, якому довелося боротися за нормальне шкільне існування: забезпечення юнаків харчами, одягом та взуттям, медичним обслуговуванням.

Про це та інше йдеться в документах, відібраних для шостого числа проєкту Центрального державного архіву вищих органів влади та управління України «Шлях до Державності: архівні хроніки української еміграції. Військова наука».

Серед документів насамперед звертає на себе увагу Військова присяга юнаків Спільної юнацької школи, текст якої за 100 років не втратив своєї актуальності: «Своїх військових частин, прапорів і зброї ні в якому разі не кидати, з ворогом ні в які, навіть найменші, порозуміння не входити, завжди поводитись так, як цього військові закони та честь воїна-лицаря вимагають, в цей спосіб і честю умерти. В цьому мені, святий Боже, моя любов до України рідної та її народу, допоможи».

100 років тому Україні не вистачило сил зберегти незалежність і державність. Нині у кривавих боях з російськими загарбниками українське військо, опираючись на свій народ, відіграє найголовнішу роль у житті країни. Підтримуємо та віримо в ЗСУ!

Перейти до вмісту