«Шлях до Державності: архівні хроніки української еміграції»

Третє число проєкту «Шлях до Державності: архівні хроніки української еміграції» має назву «Культура в окупації» і присвячене ювілею українського композитора, піаніста, диригента, педагога Миколи Лисенка, якому 22 березня виповнюється 180 років від дня народження.

Миколу Лисенка вважають батьком української класичної музики. Його музичні твори добре відомі кожному українцеві. Саме ним написано музику до церковного гімну Олександра Кониського «Боже Великий Єдиний» і через неї цей гімн часто називають другим або духовним Гімном України. Варіант «Запорізького маршу», створений Миколою Лисенком, став чи не найкращим з усіх існуючих.

Третє число проєкту «Шлях до Державності: архівні хроніки української еміграції» дещо вирізняється з посеред інших випусків, як попередніх, так і майбутніх. По-перше, у випуску представлені світлини лише з однієї події, по-друге – ці світлини мають опосередковане відношення до української еміграції, хоча й відклалися у фонді 4465 «Документи і матеріали українських емігрантських установ, організацій та різних осіб (колекція)» Центрального державного архіву вищих органів влади та управління України.

Фотограф зафіксував процес організації виставки про діяльність Миколи Лисенка. Існує припущення, що виставку показували у Львові 1942 року. Співорганізаторами цієї виставки були донька композитора, піаністка і педагогиня, Мар’яна Лисенко, композитор, піаніст і диригент Василь Барвінський, композитор і музикознавець Василь Витвицький. Імовірно, експозиція розміщувалася у трьох залах Львівської консерваторії. Серед експонатів були представлені автографи оперних партитур, фотопортрети і групові фотографії родичів та колег митця, грамофонні платівки тощо. Серед оперних партитур були ноти до шедеврів українського національного оперного мистецтва – опер Миколи Лисенка «Різдвяна ніч», «Наталка Полтавка», «Тарас Бульба», «Енеїда».

У творчій спадщині Миколи Лисенка важливе місце посідають твори на тексти класика української літератури Тараса Шевченка. Музики до «Кобзаря», «Радуйся, ниво неполитая», «Б’ють пороги», «Гайдамаки» та інших творів Шевченка стали основою подальшого розвитку українського академічного музичного мистецтва та утвердження його самобутності. На тих світлинах з виставки можна чітко побачити аркуші з нотами Лисенка до творів Тараса Шевченка.

Виставка, експонована вісімдесят років тому назад до 100-річного ювілею великого українського композитора, з плином часу не втратила своєї актуальності й значущості, бо культура згуртовує націю…