Виставка архівних документів ЦДАВО України до Дня пам’яті та примирення і Дня Перемоги над нацизмом у Другій світовій війні

 «Україна вшановує пам’ять кожного, хто боровся з нацизмом, а також інших жертв війни... Український національний фонд «Взаєморозуміння і примирення… »

 

Незважаючи на цей непростий для України час, за якого російська армія плюндрує нашу землю, український народ 8 травня разом з усією Європою відзначатиме День пам’яті та примирення. Цього року День пам’яті та примирення наповнюється особливим змістом і уособлює героїзм і силу духу, захоплення мужністю та вічну скорботу.

8 травня як День пам’яті та примирення вшановується усім цивілізованим світом. Це  – історична дата капітуляції гітлерівської Німеччини. 24 листопада 2004 року Генеральна Асамблея ООН своєю резолюцією № A/RES/59/26 проголосила 8 та 9 травня Днями пам’яті та примирення (Time of remembrance and reconciliation). Визнаючи, що держави-члени можуть мати свої Дні перемоги, звільнення та святкування, ООН запропонувала всім державам-членам, організаціям системи Організації Об’єднаних Націй, неурядовим організаціям щорічно відповідним чином відзначати один із цих днів або обидва ці дні як данину пам’яті всім жертвам Другої світової війни. Символом Дня пам’яті та примирення з 2014 року стала квітка маку, яка розуміється як кривавий слід від кулі. В Україні День пам’яті та примирення відзначається на державному рівні із 2015 року. Сьогодні ми знову стали свідками страшних подій війни у нашій країні.

9 травня – День перемоги над нацизмом, що виник у гітлерівській Німеччині. Однак, сьогодні путінська Росія посягає на нашу територіальну цілісність, намагається зруйнувати міжнародну систему безпеки і потенційно загрожує миру у всій Європі. Ця боротьба триває щоденно вже вісім років. Сьогодні, як і сімдесят сім років тому назад, українці захищають рідну землю, боронять своє право вільно обирати майбутнє. Для нас це війна за свободу, цивілізованість, демократію та європейські цінності проти імперських амбіцій підступного й агресивного сусіда-злочинця.

З нагоди відзначення Дня пам’яті та примирення і Дня Перемоги над нацизмом у Другій світовій війні Центральний державний архів вищих органів влади та управління України (ЦДАВО України) презентує виставку архівних документів: «Україна вшановує пам’ять кожного, хто боровся з нацизмом, а також інших жертв війни... Український національний фонд «Взаєморозуміння і примирення»…

Джерельною базою для створення виставки став документальний комплекс Українського національного фонду «Взаєморозуміння і примирення» при Кабінеті Міністрів України (далі – УНФ) (фонд № 5250), який передано на державне зберігання до ЦДАВО України у 2007 році. У фонді налічується 21645 справ за 1993–2011 роки. До складу фонду увійшли електронні бази даних до справ одержувачів компенсаційних виплат за рахунок Федерального фонду Німеччини «Пам’ять, відповідальність і майбутнє» та Австрійського фонду “Примирення, мир та співробітництво”.

Хронологічні рамки документів виставки охоплюють період діяльності УНФ з 1993 р. до 2011 р. та утворюють три тематичні розділи.

 

* * *

         Перший розділ «З історії заснування Українського національного фонду “Взаєморозуміння і примирення”».

Український національний фонд «Взаєморозуміння і примирення» був заснований Кабінетом Міністрів України відповідно до постанови від 16 червня 1993 року № 453 за рахунок коштів Федеративної Республіки Німеччини (ФРН) відповідно до досягнутих чотиристоронніх домовленостей між урядами України, Республіки Білорусь, Російської Федерації та ФРН щодо врегулювання питань про здійснення компенсаційних виплат громадянам колишнього СРСР, які в роки Другої світової війни стали жертвами нацистських переслідувань. Відтак до першого розділу виставки увійшли установчі документи Фонду: постанови Кабінету Міністрів України про створення Фонду, його регіональних представництв, статут тощо.

 

* * *

         До другого розділу виставки «Допомога колишнім жертвам нацизму: як вона надавалася» увійшли листування УНФ «Взаєморозуміння і примирення» з Адміністрацією Президента України, Кабінетом Міністрів України, міністерствами, відомствами, органами місцевого самоврядування, громадськими організаціями, роз’яснення про компенсаційні виплати жертвам нацизму; протоколи та витяги з протоколів засідань правління УНФ та спостережної ради фонду про фінансування різних міжнародних заходів, документи про фінансування громадських організацій – жертв нацизму,  про здійснення заходів щодо соціальної підтримки ветеранів війни – жертв нацизму. Ці документи висвітлюють різні напрями роботи УНФ від його заснування до ліквідації.

Серед експонатів виставки чітко виокремлюються документи про виплату коштів, виділених урядом Німеччини для виплати компенсації жертвам нацизму, про підготовку до видання «Довідника про місця примусового утримання громадян на окупованій території України (1941-1944 рр.)», інформації про діяльність УНФ «Взаєморозуміння і примирення», про здійснення компенсаційних виплат за рахунок коштів Федерального фонду Німеччини «Пам’ять, відповідальність і майбутнє» та добровільну одноразову фінансову допомогу за рахунок коштів Австрійського фонду «Примирення, мир і співробітництво» громадянам України і Республіки Молдова, які в роки Другої світової війни постраждали від нацистських переслідувань, а також громадянам Закавказзя і Середньої Азії, які в роки Другої світової війни постраждали від нацистських переслідувань на тимчасово окупованих територіях України і Республіки Молдова, листування з послами Німеччини, Франції тощо. Після закінчення виплат УНФ продовжував свою діяльність та втілив низку проектів у медичній, соціальній та освітній галузях.

 

* * *

         У третьому  розділі «Цифри…, довідки…, листи…, а за ними – долі людей» вперше оприлюднюються документи зі справ одержувачів добровільних виплат за рахунок коштів Федерального фонду Німеччини «Пам’ять, відповідальність і майбутнє» та Австрійського фонду «Примирення, мир та співробітництво». Зі стислих анкетних даних дізнаємося інформацію про перебування українських громадян, депортованих на примусові роботи, у нацистській імперії та країнах, що знаходилися в стані війни з колишнім СРСР, або країнах, окупованих нацистською Німеччиною.

 

* * *

         На жаль до фонду не увійшло листування українських громадян – претендентів на компенсаційні виплати з УНФ «Взаєморозуміння і примирення». Колекція листів громадян до УНФ зберігається в Меморіальному комплексі «Національний музей історії Великої Вітчизняної війни 1941-1945 років». Листи яскраво свідчать про життя під окупацією, долі дітей війни, жахіття концтаборів, рабську працю в рейху, життя після звільнення і т. д.

         Про те ж саме розповідають і численні листи остарбайтерів, які вони надсилали з чужини додому. У ЦДАВО України зберігається колекція листів українців-остарбайтерів із нацистської неволі часів Другої світової війни. Листи піддавалися жорстокій цензурі, але, все ж, українцям вдавалося доносити до рідних той безпросвітний жах, ту безнадійність, у яких вони опинилися в рейху. На підставі цієї колекції в ЦДАВО України створена база даних «Непрочитані листи з нацистської неволі», представлена на вебсайті архіву.

 

* * *

         До виставки увійшли два окремих підрозділи – «Нацистське золото» та «Голокост».

Підрозділ «Нацистське золото» презентує листування правління УНФ «Взаєморозуміння і примирення» з Кабінетом Міністрів України про необхідність проведення засідання Міжвідомчої комісії з проблем «нацистського золота» та компенсаційних виплат жертвам нацизму, на якому мали розглядатися матеріали, підготовлені науково-аналітичною групою Інституту української археографії та джерелознавства ім. М. С. Грушевського, рекомендації, напрацьовані у результаті дослідження архівних фондів за темою «нацистське золото»; документи про участь української делегації в роботі Міжнародної Вашингтонської конференції і Міжнародного симпозіуму з вивчення проблеми «нацистського золота»; звіт про участь делегації України у роботі Міжнародної конференції з «нацистського золота» у м. Лондоні тощо.

У підрозділі «Голокост» представлене листування УНФ «Взаєморозуміння і примирення» з  правлінням Швейцарського фонду допомоги нужденним жертвам Голокосту (Шоа) на предмет надання допомоги жертвам Голокосту, які проживають в Україні, про виділення Швейцарським фондом нужденним жертвам Голокосту одноразової матеріальної допомоги особам ромської (циганської національності), які в роки Другої світової війни постраждали від націонал-соціалістичних переслідувань, звернення Швейцарського фонду допомоги нужденним жертвам Голокосту до громадян України – жертв нацизму тощо.

 

* * *

         Україна була одним із найбільших постачальників робочої сили до нацистської Німеччини. Загалом, за підрахунками фахівців, з кінця 1941-го до початку 1944 року з України до Третього рейху було вивезено 2,4 млн наших співвітчизників. Переважно молодих і здорових; здебільшого дівчат, хоча було й чимало неповнолітніх юнаків. Українці працювали всюди: на великих заводах, у сільському господарстві та приватних господарствах. Багато хто з них загинув від нелюдських умов праці, інфекцій, виснаження. По закінченню війни лише небагатьом вдалося влаштуватися на Заході. Тих, хто повернувся на батьківщину, чекали чергові випробування голодом і нестатками, нове моральне приниження або ж сталінські табори.

Радянський режим бачив у вчорашніх «остарбайтерах» «зрадників батьківщини». Про людей, які вимушено витратили найкращі роки свого життя у рабстві, в СРСР воліли не згадувати. На відміну від інших держав, Радянський Союз упродовж десятиліть не порушував перед Німеччиною питання виплат компенсацій жертвам примусової праці.

Нацистська окупація поширювалася на всю територію України, відтак серед так званих «остарбайтерів», де-факто рабів, вивезених в Німеччину з території СРСР, українці складали не менше 70 %.

Сьогодні ми вшановуємо пам’ять усіх, хто наближав перемогу над нацизмом. Всіх, хто став жертвою нацизму, хто загинув на фронтах, в окопах, і тих, хто загинув під час бомбардувань, побував у полоні, концтаборах, чи просто зник безвісти у вихорі воєнного лихоліття. Схиляємо голови у пошані перед усіма, хто, не шкодуючи себе, зупинив Другу світову війну та повернув нашому народові мир і надію. Маємо пам’ятати кожного, хто боровся з нацизмом. Пам’ятати мирних жителів, у яких війна забирала життя, здоров’я, дах над головою, близьких і рідних, майбутнє. Пам’ятати, що жертвами Другої світової стали понад вісім мільйонів українців.

Українці восьмий рік поспіль продовжують захищатися від російського агресора. Рашисти нічим не відрізняються від фашистів. Увесь світ має побачити, які криваві сліди по собі залишає брудний чобіт російського військового. Російські військові – вбивці мирних мешканців, ґвалтівники та мародери. Вони викрадають людей і насильно вивозять на підконтрольну їм територію. На кожного окупанта чекає свій «нюрнберг». Не пробачимо ніколи!

 

«З історії заснування Українського національного фонду “Взаєморозуміння і примирення”».

«Допомога колишнім жертвам нацизму: постанови, листування, інформації, звернення».

1994 рік

1995 рік

1997 рік

1998 рік

1999 рік

2000 рік

2001 рік

2002 рік

2003 рік

2004 рік

2005 рік

«Цифри…, довідки…, листи…, а за ними – долі людей»

“Нацистське золото”
1997 р.

“Голокост”

Інформаційні звіти правління Українського національного фонду “Взаєморозуміння і примирення” для Посольства Федеративної Республіки Німеччини про компенсаційні виплати