Під час візиту Міністра закордонних справ Фінляндії Еліни Валтонен були продемонстровані архівні документи з історії дипломатичних відносин між Україною і Фінляндією, що зберігаються у фондах Центрального державного архіву вищих органів влади та управління України.

Із цих документів два заслуговують на окрему увагу, тому що є прикладом того як архівні документи з опосередкованою інформацією можуть підтверджувати важливі історичні факти.

Перший документ – Вербальна нота Посла Фінляндії в Українській Народній Республіці Германа Гумеруса до Міністерства закордонних справ Директорії УНР, одержана в МЗС 12 грудня 1918 року.

Історія цього документа така. Після російської революції 1917 року, Фінляндія 6 грудня 1917 р., попри російський спротив проголосила незалежність. Відповідно вже наступного року Україна визнала незалежність Фінляндії. Принагідно слід зазначити, що обидві держави щиро підтримували одна одну в боротьбі за незалежність і проти російського агресора.

7 грудня 1918 р. у Києві стався інцидент. Фінляндця Бориса Блумквіста місцеве ТЦК того часу закликало до служби в збройних силах УНР. Він звернувся зі скаргою до Гумеруса, а той відповідно написав до МЗС, що позаяк Уряд України визнав незалежність Фінляндії, громадяни Фінляндії, які мешкають в Україні, не можуть проходити військову службу в Україні та бути мобілізовані її комісіями з призову. ЦДАВО України, ф. 3766, оп. 1, спр. 140, арк. 54.

Другий документ – лист Посольства України у Великій Британії до МЗС Директорії УНР від 12 листопада 1920 р., у якому всього одне речення «Маємо за честь потвердити одержання копії документу про визнання незалежності України з боку Фінляндії». ЦДАВО України, ф. 3512, оп. 2, спр 19, арк. 18.

Таким чином, із цих опосередкованих документів ми не лише дізнаємося, що обидві держави визнали незалежність одна одної та встановили дипломатичні відносини понад 100 років тому назад, а й про те, що насправді існував документ, виданий Урядом Фінляндії про визнання ним незалежності України.

Цікавий приклад застосування методів архівної евристики, що приємно вражає своїм результатом!

Детальніше про візит на офіційному вебсайті Міністерства закордонних справ України за покликанням