Олександр Петрович Довженко (1894-1956) – кінорежисер, художник-графік, письменник, фундатор національного кінематографа

Першими фільмами О. Довженка стали «Вася-реформатор» (1926 р.), «Ягідка кохання» (1926 р.) та «Сумка дипкур’єра» (1926 р.). Найбільшої слави він здобув завдяки картинам «Звенигора» (1927 р.), «Арсенал» (1929 р.), «Земля» (1930 р.).

У роки Другої світової війни О. Довженко був фронтовим кореспондентом, публіцистом; зняв фільми «Визволення», «Битва за нашу Радянську Україну», «Перемога на Правобережній Україні». У 1943 р. заборонили друк кіноповісті «Україна в огні», яку він писав упродовж двох років у фронтових умовах, а в 1944 р. її було визначено як «антирадянську, антиленінську, антинаціональну, антиколгоспну». Новий фільм митець зміг поставити лише через 5 років («Мічурін»). Згодом працював над кіносценаріями «Поема про море», «Зачарована Десна», «Повість полум’яних літ».

Документи про діяльність О. Довженка в 1920-1930-х роках, зокрема, і в кінематографічній галузі, збереглися в ЦДАВО України у фондах «Верховна Рада України» (Ф. 1), «Міністерство освіти України» (Ф. 166), «Державний український трест кінопромисловості Державного всесоюзного кінофотооб’єднання «Союзкіно» (Украінфільм)» (Ф. 1238). Серед них – оригінал листа О. Довженка до народного комісара освіти УСРР з проханням продовжити термін стипендії для навчання в мистецькій школі в Берліні, копія заяви до Уповноваженого ВРНГ СРСР в Німеччині з проханням продовжити творче відрядження, службова записка режисера, протокол засідання Колегії НКО УСРР про надання О. Довженку звання Народного артиста Республіки.