П. СВІДЕРСЬКИЙ доводить, що околиця Мглина на схід навіть на основі карти акад. Карського вид. 1903 р. більше Українська ніж білоруська, бо українці є там в більшості. На це вказує теж і говір тої людності.
П. РАК-МИХАЙЛОВСЬКИЙ каже, що на говорі не можна покладатись, бо це річ не певна, в чию користь справа випала б. Там говір мішаний, значно більш Білоруський ніж Український. Людність в північних повітах Чернігівщини є Білоруська.
Сторони подають приблизно намічені ними границі державні між Україною та Білорусією. Виявляється, що межі, які зазначили обі сторони дуже різняться між собою. Зав’язується довга дискусія.
П. РАК-МИХАЙЛОВСЬКИЙ каже, що межі проведені Українською делегацією весь час йдуть по території Білорусії. Нагадує про з’їзд російських федералістів року 1903 на якому був присутній і п. М. ГРУШЕВСЬКИЙ і тоді просторінь на південь від Прип’яті була означена як пуста полоса, яка на думку федералістів могла би бути межею між Україною та Білорусією. Крім того покликується на карту укр. проф. Рудницького, який провадить границю лиш по Прип’ять. Взагалі ж для вирівняння границь мусять бути уступки і компесати з обох сторін, без чого сторони ніяк до згоди не дійдуть.
П. ПЕТРІВСЬКИЙ доводить, що навіть по діалектологічній мапі Московської академії наук, зазначена межа Української посілості на північ од Прип’яті. Про се свідчить і німецька мапа проф. Шефера. За межею Брест-Вигоновське озеро по берестейському договору залишилось до Білорусинів багато простору з чисто Українською людністю. Тому на його думку межа Українсько-Білоруська безперечно повинна йти за Прип’яттю на північ – се принципіально і то в повній згоді з етнографічними підставами.
П. ЦВІКЕВИЧ каже, що Гомельщина, Речіччина та Мозирщина є без сумніву заселені Білорусинами. Можна б було ще говорить про те, щоб північно-східна частина території Чернігівщини була відпущена Білоруссю – Україні, на коли б Україна зі свого боку відступила без виїмку всю територію Прип’яті від вливу її в Дніпро по ріку Уж далі по прямій лінії на Влодаву. Територія Прип’яті, що належить етнографічно до Білорусії, з огляду економічного є для неї питанням життя і смерті.
