«Case study»

Указ Президії Верховної Ради України «Про Державний Гімн України» від 15 січня 1992 р.

 

В Указі йшлося про затвердження музичної редакції Державного Гімну України, автором музики якої є М. М. Вербицький, запровадження повсюдного виконання Державного Гімну України з 16 січня 1992 р. і відміну Указу Президії Верховної Ради УРСР від 22 березня 1978 р. «Про Державний Гімн Української РСР». Нині оригінал Указу Президії Верховної Ради України «Про Державний Гімн України» від 15 січня 1992 р. зберігається в ЦДАВО України.

 

Читати далі

 

 

 


Олександр Петрович Довженко (1894-1956) – кінорежисер, художник-графік, письменник, фундатор національного кінематографа

Першими фільмами О. Довженка стали «Вася-реформатор» (1926 р.), «Ягідка кохання» (1926 р.) та «Сумка дипкур’єра» (1926 р.). Найбільшої слави він здобув завдяки картинам «Звенигора» (1927 р.), «Арсенал» (1929 р.), «Земля» (1930 р.).

У роки Другої світової війни О. Довженко був фронтовим кореспондентом, публіцистом; зняв фільми «Визволення», «Битва за нашу Радянську Україну», «Перемога на Правобережній Україні». У 1943 р. заборонили друк кіноповісті «Україна в огні», яку він писав упродовж двох років у фронтових умовах, а в 1944 р. її було визначено як «антирадянську, антиленінську, антинаціональну, антиколгоспну». Новий фільм митець зміг поставити лише через 5 років («Мічурін»). Згодом працював над кіносценаріями «Поема про море», «Зачарована Десна», «Повість полум’яних літ».

Документи про діяльність О. Довженка в 1920-1930-х роках, зокрема, і в кінематографічній галузі, збереглися в ЦДАВО України у фондах «Верховна Рада України» (Ф. 1), «Міністерство освіти України» (Ф. 166), «Державний український трест кінопромисловості Державного всесоюзного кінофотооб’єднання «Союзкіно» (Украінфільм)» (Ф. 1238). Серед них – оригінал листа О. Довженка до народного комісара освіти УСРР з проханням продовжити термін стипендії для навчання в мистецькій школі в Берліні, копія заяви до Уповноваженого ВРНГ СРСР в Німеччині з проханням продовжити творче відрядження, службова записка режисера, протокол засідання Колегії НКО УСРР про надання О. Довженку звання Народного артиста Республіки.

Читати далі

 

Олександр Антонович Кошиць (1875-1944) – хоровий диригент, композитор та етнограф

Олександр Антонович Кошиць (1875-1944) – хоровий диригент, композитор та етнограф. Він народився в селі Ромашки Київської губернії. Навчався в Богуславській бурсі, Київській духовній семінарії та Київській духовній академії. У 1902-1904 рр. викладав історію в гімназіях Ставрополя і Тифліса; за дорученням Кубанського статистичного комітету подорожував по станціях Кубані й записував козацькі пісні. Після повернення до Києва працював у Київській духовній семінарії, Учительській семінарії, 2-й жіночій та 1-й комерційній школах, Музично-драматичному інституті М. Лисенка. З 1908 р керував хором студентів Київського університету, який користувався великою популярністю серед киян. Працював диригентом: театру М. Садовського, хору Вищих жіночих курсів, Київського оперного театру. У 1917 р. був призначений Українською Центральною Радою музичним представником Театрального і музичного комітету.

Читати далі

 

 



Володимир Олександрович Савченко-Більський (14.07.1867 – 21.09.1955) – військовий діяч, генерал-хорунжий Флоту УНР, контр-адмірал

Володимир Олександрович Народився на Чернігівщині. В 1893 р. закінчив піхотне юнкерське училище, з 1902 служив у Адміралтействі, на Північному, Чорноморському флотах. Після утворення Української Центральної Ради очолив Українську Чорноморську громаду. Згодом був директором канцелярії Морського міністерства УНР, командувачем Чорноморського флоту (1920 р.), начальником Воєнно-морської управи УНР. З його ініціативи засновано гардемаринські школи в Миколаєві, Севастополі, Кам’янці-Подільському. З 1921 р. перебував у таборах інтернованих формувань Армії УНР в Польщі, згодом переїхав до Франції. Автор статей з історії військово-морського флоту.
У фондах ЦДАВО України «Морський генеральний штаб при Морському міністерстві Української Держави» (ф. 2203), «Морське міністерство Української Народної Республіки» (ф. 2333) та «Український національний музей-архів при Українському інституті громадознавства в Празі» (ф. 4018) зберіглися документи, пов’язані з життям та діяльністю В. О. Савченка-Більського. Серед них – накази по Морському відомству Української Народної Республіки, листування та фото.

Читати далі

 

 


Український правничий з’їзд у Празі

Український правничий з’їзд у Празі був організований Українським правничим товариством в Чехо-Словаччині. Його засідання проходили 4-7 жовтня 1933 р. під почесним головуванням ректора Українського вільного університету, професора Івана Горбачевського.
На з’їзді прозвучало понад 30 доповідей з юриспруденції, економіки й соціології. Зокрема, були заслухані доповіді політичного діяча, вченого-правника С. Дністрянського «Проблеми господарського права в модерній добі», «Нові шляхи українського цивільного права», державного діяча, вченого-правознавця О. Ейхельмана «Кодифікація міжнародного права», соціолога, правника, адвоката В. Старосольського «Міжнародне питання про право і державу», державного діяча, сенатора, міністра юстиції УНР С. Шелухина «Участь громадського елементу в суді», «Нові шляхи українського карного права», політичного діяча, юриста А. Андрієвського «Маєткові відносини подружжя в українському праві».

Читати далі