До ЦДАВО України на довічне зберігання надійшли документи Богомольця Олександра Олександровича – фундатора української школи патологічної фізіології, ендокринології та геронтології, дійсного члена (з 1929 р.), Президента (з 1930 р.) Української Академії Наук (з 1936 р. – Академії Наук УРСР).
Учений народився в Одесі в родині лікарів, закінчив Новоросійський (Одеський) університет, захистив дисертацію в Імператорській військово-медичній академії у Петербурзі на тему «До питання про мікроскопічну будову і фізіологічне значення надниркових залоз у здоровому і хворому організмі» і став наймолодшим доктором медицини у Російській імперії – тоді йому було 28 років.
Згодом учений стажувався у Франції, працював у Саратові, де створив першу в СРСР протималярійну лабораторію і винайшов імунну цитотоксичну антиретикулярну сироватку, здатну загоювати рани та підсилювати імунну систему людини.
Працюючи у Москві, О. О. Богомолець заснував відділення експериментальної патології Інституту вивчення вищої нервової діяльності та онкологічну лабораторію, а також брав активну участь у створенні Інституту функціональної діагностики й експериментальної терапії.
У 1930 р. О. О. Богомольця обрали Президентом Академії Наук УРСР і він повернувся до України. У Києві вчений заснував Інститут фізіології (Інститут експериментальної біології і патології та Інститут клінічної фізіології, які згодом злилися в один заклад) АН УРСР, почав видавати «Медичний журнал», розробляв вчення про геронтологію (старіння організму), вивчав проблеми імунітету, алергії, онкології тощо.
Лікар-дослідник наполягав на тому, що розвиток хвороби й одужання людини багато в чому залежать від здатності організму до опору. Він розвинув учення про фізіологічну систему сполучної тканини, яка виконує в організмі людини захисну (утворення антитіл), пластичну (загоєння) та трофічну функції (обмін речовин). Учений також уважав, що позитивного результату, тобто підвищення здатності організму до опору, можна досягти й завдяки переливанню крові.
На думку О. О. Богомольця людина здатна прожити до 150 років, а передчасне старіння наступає через захворювання та несприятливі умови для життя.
Документи Олександра Олександровича Богомольця передані в дар ЦДАВО України його єдиним сином – членом-кореспондентом Академії Наук УРСР Богомольцем Олегом Олександровичем.
Крайні дати фонду особового походження О. О. Богомольця охоплюють період з 1906 р. по 1985 р. Усього до фонду ввійшло 309 документів на 571 аркуші, з яких співробітники відділу формування НАФ ЦДАВО України сформували 48 (сорок вісім) справ.
Це – творчі документи, документи службової та громадської діяльності О. О. Богомольця, біографічні документи та зібрані вченим документи, листування (листи О.О. Богомольця до батька, тітки, представникам науки та ЦК КП(б) України, листи О.О. Богомольцю від різних кореспондентів, листи Ользі Георгіївні Богомолець від М.Д. Стражеска).
Передмову до опису склала архівіст І категорії Наталія Губенко. Опис затверджено директором ЦДАВО України. Архівні справи фонду, якому присвоїли № 4708, вже розміщено у сховищі ЦДАВО України.
На фото: процес прийняття особового фонду О. О. Богомольця на зберігання до ЦДАВО України; фото Олександра Олександровича Богомольця
