Гортаючи архівні сторінки
«Вони не зрікаються віри в … самостійність України»
До Дня пам’яті жертв політичних репресій
День пам’яті жертв політичних репресій відзначається в Україні згідно з Указом Президента від 21 травня 2007 року щорічно у третю неділю травня. Вшановуючи пам’ять жертв, – не забуваємо трагічну історію терору. Під страшну хвилю масових політичних репресій, що вкрила Україну ще на початку 20-х років ХХ століття, потрапили майже всі верстви українського населення: науковці, політики, військові, священники, представники культури, селянство. Про репресованих архівістів і архіви розповідає розміщена на сайті Центрального державного архіву вищих органів влади і управління України (ЦДАВО України) виставка «Виявлений як ворог народу…», з якою можна ознайомитися за покликанням https://tsdavo.gov.ua/vystavky/pamyatni-daty/vyyavlenyj-yak-vorog-narodu-do-dnya-pam-yati-zhertv-politychnyh-represij/.
Прологом великого терору в Україні була так звана справа «Спілки визволення України (СВУ)». Документальні розвідки, що стали можливими після відкриття доступу до приховуваних в радянські часи матеріалів, дозволили відкоригувати стару «офіційну» версію процесу щодо засудження 45 представників інтелігенції України, які не зріклися віри в самостійність України (так говорили їх звинувачувачі).
В ЦДАВО України у фонді 3562 – Григоріїв Ничипір (Никифір) Якович – (09.02.1883 – 05.08.1953) – громадський та політичний діяч, член Української Центральної Ради, міністр освіти УНР – зберіглася справа 54. Архівна справа складається з передруку протоколів засідання Найвищого суду УСРР у справі Спілки визволення України. Цікавим фактом є вміщена на арк. 11 примітка про те, як готувалися передруки цих протоколів : «Увага! З огляду на те, що (трансляція) засідання Суду окупаційної влади московських більшовиків над 45 українськими громадянами, як неждано було перервана, так неждано була відновлена, редакція бюлетеню не встигла записати по радіо початкової промови… Тому в інтересах цілості подаємо витяги з цих промов за совітською пресою».
Пропонуємо в добірці уривки із передруку протоколів засідань та Вирок у справі «Спілки визволення України» за документами фонду 3562, опис1, справа 54.
Також публікуємо збережені у фондах ЦДАВО України документи з особової справи Сергія Олександровича Єфремова (ф. 166, оп. 12ос., спр. 2627). Саме його, відомого українського громадсько-політичного і державного діяча, літературного критика, історика літератури, академіка Української академії наук (з 1919), віце-президента ВУАН (з 1922), дійсного члена Наукового товариства імені Тараса Шевченка у Львові, публіциста, одного і творців української журналістики, визначили головним винуватцем і знищили. Репресований 1930 року в результаті сфабрикованого радянською владою процесу Спілки визволення України, він помер 31 березня 1939 у Володимирській в’язниці ГУГБ, м. Володимир, рф.
Сподіваємося, що представлені у добірці матеріали допоможуть в осмисленні уроків минулого, подоланні атавізмів того ладу, який ніколи не давав Україні стати повноцінною демократичною державою.
