Актуально Новини

Дванадцяте число проєкту «Шлях до Державності: архівні хроніки української еміграції. Книговидання»

Центральний державний архів вищих органів влади та управління України презентує 12-е число проєкту «Шлях до Державності: архівні хроніки української еміграції. Книговидання».

Видання українських книжок Симон Петлюра називав справою невідкладної ваги і відзначав, що «енергія окремих людей, як проф. Огієнко (видавництво «Українська Автокефальна Церква») або Є. Вировий («Катеринославське Видавництво») часом переборює труднощі і дає доказ, що й з малими грошовими засобами можна велике діло провадити і значних наслідків осягти, а проте ці приклади небагато мають наслідування». У листі до Міністерства освіти УНР від 17 березня 1921 р. Голова Директорії УНР наполягав на перевезенні з Відня та Берліну всіх запасів друкованих українських книжок на територію Польщі «з огляду на можливість скорого повернення нашого на Україну». С. Петлюра звертав увагу міністерства на те, що всі видавництва, які одержали субсидію від уряду на друкування підручників, мають виконати свої зобов’язання.

І справді, відомий український видавець Євген Вировий мав можливість задовольнити потреби Міністерства народної освіти УНР в будь-яких виданнях і в будь-якій кількості. Ще 12 листопада 1920 р. Товариством «Українське видавництво в Катеринославі» було ухвалено передати всі друки в розпорядження міністерства «з огляду на гостру скруту в книжках для шкільної й позашкільної освіти».

Під керівництвом Івана Огієнка функціонувало видавництво «Українська Автокефальна Церква», яке надрукувало близько тридцяти різних книжок з церковної тематики.

У квітні 1924 р. бюро Українського громадського видавничого фонду, за безпосередньої участі Євгена Вирового, влаштувало виставку українських друків та української книжної графіки в Празі з нагоди 350-ліття друкарства в Україні.

Серед документів, що представлені у 12-му числі проєкту, є листування з українськими видавництвами, установами та організаціями в справі організації першої української книжкової виставки в Празі, списки видавництв, що надіслали свою друковану продукцію на виставку, списки їх видань та фотокартки з виставки.

Виставки української друкованої продукції (відкрилася 6 квітня 1924 р.) та української книжкової графіки (10 квітня) викликали щире зацікавлення української та чеської громадськості.

Через матеріальну скруту виставка проходила в двох окремих помешканнях: відділ друків – в Українській мистецькій студії, а відділ графіки – в чеському товаристві «Красоумна Єднота» (будинок Парламенту). Виставка охоплювала продукцію, починаючи з 1918 р., майже всіх українських видавництв в Чехословаччині, Німеччині, Відні, України, таборові видання, україніка, періодика, шевченкіана. Відділ «Україніка», що представлено було книжками, мапами України з ХVII ст., привертав увагу, не тільки українців, але й чужинців та представників преси. Так само показними були відділи українських видавництв у Чехословаччині та Німеччині, що найбільше імпонували якісним виконанням книжкової продукції. Найбільше видань цього відділу було представлено, з поміж інших, «Українським видавництвом у Катеринославі», яке надало всі свої лейпцигські та віденські друки, окремі видання з Катеринослава та Кам’янця. Також було представлене «Видавництво української молоді». Графічний відділ виставки, організований В. Січинським, охоплював графіку М. Бутовича, П. Холодного, Г. Нарбута, В. Січинського та ін.

Перейти до вмісту