На кінці цієї своєї присяги цілую Святі Слова та Хрест Спасителя мого. Амінь».
Військові, які не можуть дати присяги, згідно своєї віри, а також язичники, дають таку обітницю на вірність військовій службі Українській Державі:
«Я, нижчепідписаний, обіцяю, що бажаю і повинен вірно й щиро служити Українській Державі і Ясновельможному Пану Гетьманові, як найвищому вождю українських армії й флоту, не дбаючи про життя своє, до останньої краплі крові. Ворогам Української Держави во всіх військових випадках хоробрий і міцний буду чинити опір; всьому, що користі Державній сприяти може, старатимусь допомогти, і кожну довірену мені по службі таємність хоронити буду. До поставленого наді мною начальника, з боку того, що до користі служби й Держави торкатиметься належним чином безумовно слухатися і обов’язки свої по совісті виконувати буду і для своєї користі нічого проти служби й обітниці чинити не буду. Від своєї частини і прапору ніколи не відходитиму і у всіх випадках так себе поводити і робити буду, як чесному, вірному, слухняному, хороброму і
