«Микола Амосов: штрихи до портрету». До 110-ї річниці із дня народження Миколи Амосова (6 грудня 1913 – 12 грудня 2002), лікаря, вченого-академіка, громадського діяча

«Микола Амосов: штрихи до портрету». До 110-ї річниці із дня народження Миколи Амосова (6 грудня 1913 – 12 грудня 2002), лікаря, вченого-академіка, громадського діяча

«Якби можна почати жити спочатку – я вибрав би те ж саме – хірургію
i на додаток мудрування над «вічними питаннями» філософії:
істина, розум, людина, суспільство, майбутнє людства».

М. Амосов, 2001 рік

Центральний державний архів вищих органів влади та управління України (ЦДАВО України) з нагоди 110-ї річниці із дня народження Миколи Миколайовича Амосова та вшанування його світлої пам’яті презентує виставку архівних документів.

До експозиції увійшли документи з фондів Київського науково-дослідного інституту туберкульозу і грудної хірургії ім. академіка Ф. Г. Яновського, Міністерства охорони здоров’я України, Комітету з Державних премій України в галузі науки і техніки, Верховної Ради України, Адміністрації Президента України.

Архівні документи подані за ІV розділами з тематичними рубриками – епізодами та етапами наукової, організаторської, громадської та державної діяльності видатної людини, Лікаря з великої літери, хірурга-кардіолога, вченого в галузі медицини, доктора медичних наук, професора, академіка Національної академій наук і Академії медичних наук України, який здобув всесвітнє визнання. Кожний розділ має назву – цитату з публікацій Миколи Амосова.

За виявленими документами у фондах ЦДАВО України відомо, що Микола Михайлович Амосов був директором Інституту серцево-судинної хірургії, керував кафедрою в Київському медичному інституті, відділом біоенергетики Інституту кібернетики Академії наук України, займав посаду заступника директора з науки Київського науково-дослідного інституту туберкульозу та грудної хірургії і одночасно очолював кафедру грудної хірургії Інституту удосконалення лікарів.

Микола Амосов з гумором відгукувався про свої численні нагороди (звання Героя соціалістичної праці та заслуженого діяча науки і техніки, ордени Леніна, Жовтневої революції, чотири ордени за участь у Другій світовій війні і ін.), наголошуючи на факті, що не був членом партії. Цікаво, що вчений був і депутатом Верховної Ради СРСР від Української РСР, хоча і не прагнув, за його словами, «засідати». Проте у цій царині, як і в медицині, він допоміг багатьом людям, які приходили до нього з проханнями – від дрібних життєвих проблем до квартирних питань. Однак він сам вважав найважливішим у своєму житті – хірургію.

У наш час, коли наші славні захисники боронять нашу державу та виборюють майбутнє для українського народу, завдяки науковим розробкам Миколи Амосова врятовано багато тисяч життів військових та мирних громадян. Це операції на стравоході, легенях і, особливо, на серці.

«Сенс життя – рятувати людей. Виконувати складні операції. Розробляти нові, найкращі. Щоби менше помирали. Вчити інших лікарів чесній справі. Наука, теорія – це для того, щоб зрозуміти суть та отримати користь. Це – моє діло. Ним я служу людям …». Микола Михайлович Амосов. Ці слова видатного кардіохірурга, автора новаторських методик в кардіології й кібернетиці, талановитого вченого і письменника стали епіграфом його довгого насиченого яскравими подіями життя.

Наукові теорії і розробки Миколи Амосова не втрачають своєї актуальності. На їхній основі нове покоління вчених продовжує працювати над амосовськими ідеями довголіття людини і гармонійного життя суспільства в цілому.

12 грудня 2002 року перестало битися серце Миколи Михайловича Амосова. Світла йому пам’ять!

А його наукові експерименти продовжуються…

Виставка розраховане на широке коло користувачів, медичних працівників, викладачів, студентів, та всіх, кого цікавить історія вітчизняної науки.

Розділ І. «Життя прискорилося: замигтіли київські роки… З першого десятка операцій в інституті була смерть на столі. Не впорався… Живи, Амосов, борися, немає зворотної ходи!»

Документи з фонду 4729 Київського ордена Трудового Червоного Прапора науково-дослідного інституту туберкульозу і грудної хірургії ім. академіка Ф. Г. Яновського (зараз Національний інститут фтизіатрії і пульмонології ім. Ф. Г. Яновского), в якому працював М. Амосов
1. «Професійне життя тим часом продовжувалося. Більш того, було на першому місці». Документи Київського науково-дослідного інституту серцево-судинної хірургії, директором якого був М. Амосов (з фонду 342 Міністерство охорони здоров’я України)
2. Документи з фонду 342 Міністерство охорони здоров’я України

Розділ ІІ.  Здобуття Державних премій Української РСР/України в галузі науки і техніки. Вітчизняне та світове визначення наукових розробок за участю академіка Академії наук УРСР/України  М. Амосова

Документи з фонду 4671 Комітет з Державних премій України в галузі науки і техніки (Указом Президента України від 24 листопада 2023 року № 778/2023 Комітет з Державних премій України в галузі науки і техніки перейменовано на Комітет з Національної премії України імені Бориса Патона)

Розділ ІІІ. Чини i нагороди. 60-70 рр. М. М. Амосов –  депутат Верховної Ради Союзу РС від Української РСР. «Багато всілякої пошани нахлинуло на мене в ті роки. Мої статті i лекції мали успіх i улещували марнославству, а участь у Верховній Раді була скоріше вимушеною, служила підтримці престижу клініки. Шкоди людям воно не принесло, i користі – теж. Я не кривив душею, не славословив влади, але i проти не виступав, хоча i не любив комуністів-начальників. Проте вірив у «соціалізм із людським обличчям» доки не переконався, що ця ідеологія утопічна, а лад неефективний». Документи з фонду 1 Верховної Ради України

 Розділ ІV. Почесні відзнаки Президента України

Документи з фонду 5233 Адміністрації Президента України щодо нагородження Миколи Амосова державними нагородами

«Висновок. Перемогти старість не вдається. Однак, розумова працездатність зберігається.

Експеримент продовжується»…

 (цитати з публікацій Миколи Амосова на основі матеріалів http://www.icfcst.kiev.ua/amosov/golosa/114 «Микола Амосов. Світогляд»).

Перейти до вмісту