Сторінки «архівного будівництва» ХХ століття: виставка архівних документів із фондів Центрального державного архіву вищих органів влади та управління України до Дня працівників архівних установ

Сторінки «архівного будівництва» ХХ століття: виставка архівних документів із фондів Центрального державного архіву вищих органів влади та управління України до Дня працівників архівних установ

Термін «архівне будівництво» широко використовувався у ХХ столітті, насамперед за радянських часів, і означав не лише спорудження будинків для архівних установ, а й заснування архівів і розвиток архівної справи.

Українські вчені, історики та архівісти, ще наприкінці ХХ століття обстояли факт того, що «архівне будівництво» на теренах України почалося не з ленінського декрету від 1 червня 1918 року «Про реорганізацію і централізацію архівної справи в РСФРР», а від створення восени 1917 року Українською Центральною Радою Архівно-бібліотечного відділу при Секретарстві справ освітніх.

ХХ століття в історії українських архівів було неоднозначним.

З одного боку, очевидним є факт значного поступу архівної справи в ХХ столітті: архіви організувалися як спеціалізовані установи для зберігання цінних з точки зору історичної науки писемних джерел як офіційного, так і особового походження; для переважної більшості архівних установ збудували спеціалізовані будинки, начинені відповідним технологіям того часу архівним обладнанням; у діловодстві започаткували методи опрацювання документів, що дозволяли впорядковувати документи належним чином для подальшого архівного зберігання; в архівній справі впровадили розроблені на наукових засадах правила роботи; розпочалися реставрація, мікрофільмування й наприкінці століття – оцифрування документів.

З другого боку, ХХ століття позначено наймасштабнішими втратами архівних документів, як за воєнних часів, так і мирних. Неймовірну кількість історичних джерел було знищено за пореволюційної доби особливими архівними комісіями під час «макулатурних кампаній», завданням яких було стирання пам’яті українців про передімперський та імперський періоди історії задля виховання нової радянської людини. Архівні фонди вивозилися з України до центральних архівів російської федерації як під гаслом «фонди загальносоюзного значення», так і з інших, переважно політичних, причин, а доступ до них для українців встановлювався або ж на платній основі, або закривався зовсім. Українські історики-архівісти стали першими жертвами сталінських репресій.

А втім, ця виставка архівних документів підготовлена з нагоди Дня працівників архівних установ, встановленого Указом Президента України від 30 жовтня 1998 року. Тому вона віддзеркалює найбільш позитивні сторінки історії так званого «архівного будівництва», у тому числі реального спорудження комплексу центральних державних архівів на вулиці Солом’янська, 24.

Документи для виставки виявлено у фондах Центрального державного архіву вищих органів влади та управління України, а саме у фондах №№ 1 «Верховна Рада України», 2 «Кабінет Міністрів України», 14 «Головне архівне управління України», 166 «Міністерство освіти і науки України, м. Київ», 2201 «Міністерство освіти Української Держави, м. Київ», 2457 «Головне управління мистецтва та національної культури Української Держави, м. Київ», 2581 «Народне міністерство освіти Української Народної Республіки, м. Київ», 3504 «Обідний Михайло Юрійович – етнограф, поет, співзасновник Етнографічного товариства Підкарпатської Русі, сотник Армії УНР, урядовець Головного військово-історичного музею-архіву при Генеральному штабі військ УНР у м. Празі», 3966 «Міяковський Володимир Варламович – історик-архівіст», 4805 «Ряппо Ян Петрович – педагог, діяч народної освіти УРСР», 5233 «Адміністрація Президента України».

Сподіваємося, що матеріали виставки стануть в нагоді як дослідникам історії українських архівів, так широкому колу користувачів архівів.

Виставка підготовлена за ініціативи Голови Державної архівної служби України, кандидата історичних наук Анатолія Хромова.

Керівник проєкту – директор Центрального державного архіву вищих органів влади та управління України, доктор історичних наук Лариса Левченко.

Відповідальний редактор проєкту – начальник відділу використання інформації документів Центрального державного архіву вищих органів влади та управління України Олена Єфремова.

Учасники проєкту – Наталія Григорчук, завідувач сектору публікації документів Центрального державного архіву вищих органів влади та управління України, співробітники Центрального державного архіву вищих органів влади та управління України: Надія Савченко, Мадіна Білоус (відділ використання інформації документів).

Макетування та верстка – Ірина Собко, начальник відділу інформаційних технологій Центрального державного архіву вищих органів влади та управління України.

Перейдемо до перегляду…

Перейти до вмісту