січня 1924 року, а неповнолітні на цей термін – на протязі року по досягненню повноліття, подадуть про це відповідну заяву.
6. Право українського громадянства набувається: 1. а) через народження від українських громадян, б) через шлюб чужинця з українським громадянином, в) коли чужинця до сімнадцяти років всиновить український громадянин та 2. через натуралізацію.
7. Можна просити про прийняття до українського громадянства (арт. 6 п. 2) коли особа має правоздатність та дієздатність, перебуває на терені України на протязі п’яти років та опріч того, доведе, що має матеріальні засоби, потрібні для утримання себе й своєї родини.
8. Опріч цього, українське громадянство можуть набувати, коли оселяться на Україні та подадуть відповідну заяву, такі особи: а) українська громадянка, що пішла заміж за чужинця, коли цей шлюб буде розв’язано з ним, або коли вона лишиться вдовою, б) народжені від шлюбу з чужинцем діти української громадянки, які після розв’язання шлюбу або овдовіння матері залишаються коло матері та в) чужинці, які скінчили вищу чи середню школу на Україні, та на протязі двох років після скінчення освіти подали заяву про прийняття їх до українського громадянства.
9. Право громадянства, що його придбано на підставі арт. 6 п. 2 цього закону, поширюється і на дружин та дітей осіб, що набули громадянство; що до дітей, то лише в тому разі, коли ці діти не досягли 17 років.
10. Подання про прийняття до українського громадянства, внесені згідно з арт. арт. 5 та 8 цього закону, не задовольняється в разі, коли цьому заперечують відомості про ганебні вчинки прохача, його плямуючу професію та про
